Продовження вивчення теми :Робота над виконавською майстерністю та створенню характеру та образу.

 Мета навчання: уміти виконувати стилізовані рухи та комбінації,  запам'ятовувати і дотримуватись послідовності танцювальних елементів, знати хореографічні терміни, їх відповідність та значення.

Мета розвиваюча: розвивати навички пластичності, виразності, граційності, музично-ритмічне почуття, м'язево - руховий апарат, фізичні властивості організму.

Мета виховна: виховувати художньо-естетичний смак, емоційне вираження, інтерес до народної музики та танцю, формувати почуття відповідальності, та працьовитості.

Один з прийомів. Якими користується хореограф при створенні хореографічних композицій – прийом контрасту. В придумуванні хореографічного тексту це може бути контраст швидких, дрібний рухів і несподіваної паузи. Танцювальна фраза, сказана “потихеньку” може змінюватися фразою, побудованою на звучанні “форте”. В малюнку танцю лінійка побудова може змінюватись круговою. Завдання художника – не механічно чередувати контрастні моменти, а роботи їх виправдано.

Ритм і акцент в тому чи іншому Рузі можуть інколи кардинально змінити характер руху і навіть його національну приналежність. Так. наприклад, різноманітні акценти, і більш менш глибока пліє міняють національну приналежність такого руху, як “вірьовочка”.

“Вірьовочка” в російському танці виконується на глибокому пліє, на півпальцях, в українському – в більш швидкому темпі, легко, коліна чуть-чуть зігнуті, акцент руху наверх.

“Вірьовочка” в угорському танці виконується майже на витягнутих ногах, характер руху більш різкий, напружений, акцент Рузу вниз. Велике значення має ракурс, в якому рух виконується, Балетмейстер повинне найти такий ракурс, який був би найбільш виразним для даного руху.

В хореографічний текст, героя входять також міміка. Пантоміма і жести.

Міміка – особливий дар. Нема акторської майстерності. Якщо відсутня міміка. І якщо цього не дала сама природа, школа повинна розвивати у виконавців м’язи обличчя.

Пантоміма – це не вистава для глухонімих, де жести заміняють слова. Жести в пантомімі вимагають максимального кипіння почуттів. В балетному мистецтві жест має велике значення як один із основних провідників змісту, який виражає думки. почуття і внутрішній стан героїв. Наші руки разом зі словами виражають почуття. переживання. Допомагаючи слову найбільш виразно виражати думки і почуття. Театральний жест відрізняється від побутового.

Його відмінність в тому, що він повинен бути більш рельєфний, чіткіший масштабніший. Якщо в драматичному театрі жест доповнює мову. в опері – вокальну партію, то в балетному театрі, де основним засобом виразності являється пластика людського тіла. Жест разом з мімікою являється основним. Рухи можуть бути виразні “розмовляючи” від природи, але й можуть бути “дерев’яні”, малорухливі і невиразні. В такому випадку руки як і міміку потрібно розвивати. Робити це слід на руках класичного, народно-сценічного, історично-побутового танцю, на уроках акторської майстерності добиватись максимального почуття у проведенні певної думки чи дії.

“Заставте ваших виконавців танцювати, але хай танець їх говорить, хай танцюючи вони живо малюють, хай будуть пантомімами, хай почуття роблять їх прекрасними.

Якщо жести і міміка кожного завжди будуть відповідати порухам його душі, лише тоді вони виразять істинні почуття - і твір ваш оживе” – так говорить Ж.Ж.Новер “великий французький реформатор танцю в своїй книзі “Листи про танець і балет”.

Досить нам вправлятись в па, давайте вивчати почуття, якщо ми привчимо до них душу – тоді на нашому обличчі відображатимуться всі хвилювання нашого серця, проявляючись на тисячу ладів.

Вкладайте в свої па побільше думки і змісту, хай кожна поза буде продиктована смаком. Будьте самобутні, створюйте для себе свій стиль, на основі того, що ви вивчили”.

Рушійною силою при створенні хореографічної постановки являється талант, фантазія і одержимість балетмейстера.

Балетмейстер повинен мати не тільки спеціальну хореографічну освіту але і здібності до цього виду діяльності.