Розігрів в сучасному стилі на середині залу. Танцювальні направлення.

Мета навчання: уміти виконувати розігрів на середині залу в стилі хіп-хоп, що сприяє естетичному вихованню та фізичному розвитку дітей, виробити стійкість на середині залу при виконанні вправ, вміти реагувати на зміну музичного супроводу, запам'ятовувати і дотримуватись послідовності танцювальних елементів, знати хореографічні терміни, їх відповідність та значення.

Мета розвиваюча: розвивати навички пластичності, виразності, граційності, музично-ритмічне почуття, м'язево - руховий апарат, фізичні властивості організму.

Мета виховна: виховувати художньо-естетичний смак, емоційне вираження, інтерес до  танцю, формувати почуття відповідальності, та працьовитості.

Хіп-хоп танець (англ. Hip-hop dance) — вуличний танцювальний стиль, який в основному супроводжується хіп-хоп музикою і музикою, яка розвивалася як частина хіп-хоп культури . Він включає в себе широкий діапазон стилів, таких як брейк-данс, локінг, поппінг, які були створені в 1970 році і стали популярними в США завдяки танцювальним командам. Телевізійне шоу «Soul Train» і фільми 1980-х років «Брейк-данс», «Біт-стріт» і «Дикий стиль» розповіли широкій аудиторії про даний танцювальному напрямку, роблячи хіп-хоп культуру мейнстрімом. Відкрилися танцювальні студії, які займаються хіп-хопом, званим «новим стилем», і які пережили вплив джазу «джаз-фанком». Класично навчені танцюристи розвивали ці напрямки для того, щоб створювати хореографічні номери з хіп-хоп танцюристами, які виступали на вулицях. Саме через цей розвиток хіп-хоп танець практикується і в танцювальних студіях, і на вулицях. Комерціалізація вуличного танцю продовжилася в 1990-і і 2000-і роки. Вийшли кілька телевізійних шоу і фільмів, серед яких «Вуличні танці 3D», «Королі танцполу», «Крок вперед». Хоча танець і сприймається як розвага, що включається часом навіть в театральну виставу, він залишається важливим складовим міських районів США, звідки вийшло чимало танцювальних стилів вуличних танців.

Робота над виконавською майстерністю та створенню характеру та образу.

 

Мета навчання: уміти виконувати стилізовані рухи та комбінації,  запам'ятовувати і дотримуватись послідовності танцювальних елементів, знати хореографічні терміни, їх відповідність та значення.

Мета розвиваюча: розвивати навички пластичності, виразності, граційності, музично-ритмічне почуття, м'язево - руховий апарат, фізичні властивості організму.

Мета виховна: виховувати художньо-естетичний смак, емоційне вираження, інтерес до народної музики та танцю, формувати почуття відповідальності, та працьовитості.

Художній образ в хореографічному мистецтві

Завдання любого художника –поета, письменника, музиканта, режисера чи балетмейстера – відтворити засобами свого мистецтва атмосферу того часу, про який він розказує в своєму творчі; через відображення конкретної події, тобто створити художній образ.

Це конкретний характер людини, який проявляється в його відношенні до оточуючого середовища. Характер героя проявляється на сцені в лінії його поведінки, в його діях засобами хореографічного мистецтва.

Музичний образ як рушійна сила у створенні хореографічного образу

Так, як мистецтво хореографії найтіснішим образом зв’язане з музикою, отож і хореографічний одраз, його розвиток потрібно розглядати в тісній взаємодії з музичним твором. Музика – основа хореографічного твору і від неї залежить чи сприйметься хореографічний номер глядачем. Музика повинна відповідати ідейному задуму балетмейстера і допомагати йому в розкритті образу. Прослуховуючи музику, в уяві балетмейстера спочатку виникає музичний образ, потім появляється після кропіткої роботи хореографічний образ.

І якщо музичний образ зливається з хореографічним і несучи ідейну нагрузку – можна з впевненістю сказати, що номер вдався, що в ньому присутня архітектоніка, і поезія і він має спільній роботі хореографа і композитора, захоплених своєю ідеєю створити високохудожній твір.

Драматургійний розвиток художнього образу і композиційний план

При створенні художнього образу велике значення має світогляд балетмейстера. А тому, він повинен вміти спостерігати життя, володіти асоціативним і хореографічним мисленням, вдало застосовувати знання з композиційної і драматургічної побудови танцю, бути хорошим режисером і психологом. Аналізуючи весь комплекс одержаних знань, вражень – балетмейстер виробляє своє судження свій погляд. Вміння вибрати найголовніше, найбільш суттєве і донести це до глядача грає велику роль для кінцевого результату роботи – створення хореографічного образу.

Але мало бачити, досліджувати, потрібно ще й вміти узагальнювати?

Ми кажемо: “Це типовий образ нашого молодого сучасника!” Це значить, що крім індивідуальних рис характеру, цей герой несе в собі типові риси, які характерні нашому сучаснику: чесність, почуття обов’язку безкорисливе служіння Батьківщині, героїзм.

Від вміння узагальнювати образ, зробити його типовим в тісному взаємозв’язку з грамотно побудованим сюжетом – залежить вагомість створеного твору і його успіх у глядача.

Велике значення в створенні образу героя має знання балетмейстером психології. Це дає йому можливість правильно вибудовувати спочатку в уяві, а потім і на сцені логічну лінію поведінки героїв хореографічного твору.

В першу чергу для створення художньо-правдивого образу балетмейстер повинне бути професіоналом вищого ступеня, досконало знати не тільки технологію хореографічного мистецтва, але й вміти проаналізувати музичний твір, щоб визначити його форму, стиль, характер, музичну характеристику кожного персонажу, воєдино зв’язати розвиток хореографічних образів з розвитком музичної форми, знати хореографічний фольклор, щоб герої були наділені національними рисами.

З яких же компонентів складається хореографічний образ? Які виразні засоби використовував балетмейстер для створення сценічного образу в хореографічному мистецтві?

Балетмейстер у створенні художнього образу відштовхується від сюжету, ідеї і будує хореографічний образ на основі музичного матеріалу.

Для вірного вирішення сценічного образу, для того, щоб цей образ розкривав ідею твору режисер повинен знати і вірно відображати історичну обстановку.

Балетмейстер, працюючи над образом героя, повинен продумати його історію, біографію і його минуле. Автор тільки тоді доб’ється кінцевого художнього результату, якщо зробить поведінку свого героя логічною, правдивою, і природною.

А житті різні люди по-різному реагують на ту чи іншу подію. Одні мовчки переживають, інші активно висловлюють своє відношення. Перший переживає все в собі, другий – виявляє свої почуття емоційно і яскраво. Герой може бути показаний в самих різних проявах свого характеру, але глядач повинне зрозуміти, що гнів його визваний по таким то причинам, а ніжність проявляється під впливом таких-то почуттів, Це повинне бути цільний образ, який розкривається при конкретних обставинах. Балетмейстер повинен найти в творі такі ситуації, поставити перед артистами такі завдання. при вирішенні яких, образи дійових осіб розкривались б найбільш повно і яскраво. Лінія поведінки героя допомагає розкриттю образу, а значить і розкриттю сюжету і ідеї твору.

Челенж "Дитячі мрії "

Продовження . Вивчення стилізованих рухів та комбінацій .

 Мета навчання: уміти виконувати стилізовані рухи та комбінації,  запам'ятовувати і дотримуватись послідовності танцювальних елементів, знати хореографічні терміни, їх відповідність та значення.

Мета розвиваюча: розвивати навички пластичності, виразності, граційності, музично-ритмічне почуття, м'язево - руховий апарат, фізичні властивості організму.

Мета виховна: виховувати художньо-естетичний смак, емоційне вираження, інтерес до народної музики та танцю, формувати почуття відповідальності, та працьовитості.

Вивчення port de bras в сучасному характері. Робота над технікою роботи рук.

 Мета навчання: уміти виконувати порт де бра, що сприяє естетичному вихованню та фізичному розвитку дітей, виробити стійкість на середині залу при виконанні вправ, вміти реагувати на зміну музичного супроводу, запам'ятовувати і дотримуватись послідовності танцювальних елементів, знати хореографічні терміни, їх відповідність та значення.

Мета розвиваюча: розвивати навички пластичності, виразності, граційності, музично-ритмічне почуття, м'язево - руховий апарат, фізичні властивості організму.

Мета виховна: виховувати художньо-естетичний смак, емоційне вираження, інтерес до  танцю, формувати почуття відповідальності, та працьовитості.

Буквальний переклад «Port De Bras» означає «рух тіла і рук».

Стрибки

Мета навчання: уміти виконувати стрибки, що сприяє фізичному розвитку дітей, виробити стійкість на середині залу при виконанні вправ, вміти реагувати на зміну музичного супроводу, запам'ятовувати і дотримуватись послідовності танцювальних елементів, знати хореографічні терміни, їх відповідність та значення.

Мета розвиваюча: розвивати навички пластичності, виразності, граційності, музично-ритмічне почуття, м'язево - руховий апарат, фізичні властивості організму.

Мета виховна: виховувати художньо-естетичний смак, емоційне вираження,  формувати почуття відповідальності, та працьовитості.

 Стрибкові вправи сприяють зміцненню м'язів ніг, розвивають такі здібності організму, як сила, швидкість, гнучкість. Стрибки виконуються з двох ніг на дві, з одвох  на одну та з однієї ноги на дві.

Продовження теми : Вивчення стилізованих рухів та комбінацій

Мета навчання: уміти виконувати стилізовані рухи та комбінації,  запам'ятовувати і дотримуватись послідовності танцювальних елементів, знати хореографічні терміни, їх відповідність та значення.

Мета розвиваюча: розвивати навички пластичності, виразності, граційності, музично-ритмічне почуття, м'язево - руховий апарат, фізичні властивості організму.

Мета виховна: виховувати художньо-естетичний смак, емоційне вираження, інтерес до народної музики та танцю, формувати почуття відповідальності, та працьовитості.

 

Вправи на оволодіння технікою роботи колін та стопи

Мета навчання: володіти технікою роботи колін та стопи  запам'ятовувати і дотримуватись послідовності танцювальних елементів, знати хореографічні терміни, їх відповідність та значення.

Мета розвиваюча: розвивати навички пластичності, виразності, граційності, музично-ритмічне почуття, м'язево - руховий апарат, фізичні властивості організму.

Мета виховна: виховувати художньо-естетичний смак, емоційне вираження, і формувати почуття відповідальності, та працьовитості.

Кращі вправи, з якими у вас будуть завжди міцні коліна та стопи

Біль у колінах  та стопах може серйозно вплинути на якість життя, обмежуючи руху. Вона може бути викликана різними причинами, такими як погана постава, травма, ожиріння, вік, ігнорування розминки перед тренуванням і після.

Розминка

Це найважливіший крок і його ніколи не слід уникати перед будь тренуванням, особливо якщо ви намагаєтеся оговтатися від травми. Не прогрівання м'язів може посилити травму.

 

Повторення теми : вивчення стилізованих рухів та комбінацій

Мета навчання: уміти виконувати стилізовані рухи та комбінації,  запам'ятовувати і дотримуватись послідовності танцювальних елементів, знати хореографічні терміни, їх відповідність та значення.

Мета розвиваюча: розвивати навички пластичності, виразності, граційності, музично-ритмічне почуття, м'язево - руховий апарат, фізичні властивості організму.

Мета виховна: виховувати художньо-естетичний смак, емоційне вираження, інтерес до народної музики та танцю, формувати почуття відповідальності, та працьовитості.

Стилізація - це збагачення народного танцю новими засобами і формами хореографічної виразності, шляхом набуття ознак сучасного танцю через передачу національного колориту. Полягає в умінні правильно поєднувати стилізовані рухи класичного танцю,сучасні акробатичні рухи, трюки з істинно народними рухами.

ОСНОВНІ СПОСОБИ СТИЛІЗАЦІЇ НАРОДНОГО ТАНЦЮ 

Сучасні умови суспільного розвитку визначають необхідність звернення до проблеми виховання особистості через народну творчість, збереження і відродження національної культури, складовою частиною якої є хореографічне мистецтво. Народний танець тісно пов’язаний з народним побутом і обрядами, він відображає в собі різні періоди історії. По танцю ми можемо судити про характер, побут, традиції того чи іншого народу. Однією з найбільш значущих форм збереження і передачі накопиченого досвіду від одного покоління до іншого, є здатність народного танцю до народження і розвитку нових сценічних форм. Сучасна молодь нарівні з сучасними танцями продовжує любити і народний танець. Останнім часом на сценічному майданчику часто виконуються стилізовані хореографічні постановки, що є своєрідним поєднанням народного танцю з танцем сучасним. Але іноді, під час виконання цих танців можна спостерігати неграмотну переробку першоджерела (фольклорного танцю). Для точності відтворення і обробки конкретного матеріалу, балетмейстерам-постановникам необхідно досконально розбиратися в лексичному матеріалі, в малюнках танцю, а також, в конкретних особливостях розвитку техніки хореографічної стилізації. Питання стилізації в хореографічному мистецтві, зокрема українського народного (фольклорного) танцю, ще в п’ятдесятих роках минулого століття торкалися В. Верховинець, К. Василенко, П. Вірський. Вони вдаються до обробки фольклорного танцю для професійного виконання на сцені, тобто започатковують народно-сценічний танець. «В народно-сценічному танці, порівняно з народним, розширився образнотематичний діапазон, який збагатився низкою композиційних прийомів, зросли виконавська техніка, акторська майстерність танцюристів» [5, с. 69]. Наступні десятиліття ознаменувалися професійними виступами ансамблів народного танцю, розвитком українського балету, де фольклорний танець знайшов нове існування, зазнавши того чи іншого ступеня обробки. При цьому сформувалася основна відмінність між фольклорним та народно-сценічним танцем: якщо фольклорний танець сприймається як танець анонімний, створений народом, то народносценічний танець вже є авторською роботою з певним ступенем стилізації. Однак саме ця особливість народно-сценічного танцю й зумовлює певні проблеми при його подальшій стилізації. Мета нашого дослідження полягає у визначенні основних способів стилізації народного танцю, які стануть у нагоді сучасним балетмейстерам під час їх власних постановочних робіт. З плином часу, зміною поглядів суспільства, його життєвих позицій, балетмейстери-постановники намагаються зберегти і донести до глядачів національну культуру, але в той же час, в процесі динамічного розвитку життя, намагаються йти паралельно в ногу з часом, внаслідок чого, виникає питання про необхідність використання нових хореографічних тем і сюжетів, на основі народних традицій.

 Сучасні умови хореографічного розвитку так само визначають необхідність створення найрізноманітніших сценічних форм народного танцю. Однією з таких форм є обробка фольклорного матеріалу і створення нових творів, співзвучних нашому часу – стилізація народного танцю. На сьогоднішній день, стилізація стала настільки популярною, що жоден конкурс хореографічних колективів не обходиться без номінації «Стилізація» або «Стилізований народний танець». Останнім часом на сценічному майданчику часто виконуються стилізовані хореографічні постановки, що є своєрідним сплавом народного танцю з танцем сучасним. Органічне поєднання класичного, народного і сучасного танцю робить хореографічний твір яскравішим і емоційнішим. Працюючи над стилізацією, балетмейстер-постановник повинен пам’ятати, що насамперед слід продумати народні рухи, а вже потім надавати їм звучання іншого стилю. Адже часто хореографи, захоплюючись сучасною хореографією, забувають про народну першооснову, й тоді, дивлячись хореографічний номер, можна лише приблизно здогадуватись, який саме народний танець став його підґрунтям. Таке еклектичне, неорганічне поєднання різнорідних художніх елементів і стилів, або ж механічне наслідування художніх приймів того чи іншого стилю може лише зашкодити твору в цілому, знизити його творчий потенціал порівняно з оригіналом. Так як в спеціальній літературі питання стилізації висвітлюються недостатньо повно, у кожного автора вони свої, і єдиного чіткого уявлення про те, як стилізується танець – немає, в зв’язку з цим, виникає величезна проблема добору правильного способу стилізації танцю. Для того щоб здійснити якісну стилізацію, балетмейстеру необхідно в першу чергу апелювати таким поняттям як, «стилізація», яка за визначенням, є похідним від поняття «стиль». Сам термін «стиль» виник в області літератури (XVII ст.), де він висловлював своєрідність художньої мови. В середині XVIII століття поняття «стиль» було введено в наукове мистецтвознавство німецьким археологом Й. Вінкельманом. І основна маса його праць була орієнтована на дослідження природи самого явища і механізму в стилі освіти, в мистецтві і архітектурі. Тільки потім, починаючи з XIX століття поняття «стиль» набуло поширення у всіх видах художньої творчості. Так, з точки зору архітектури стиль визначається як сукупність основних рис і ознак архітектури певного часу і місця, а в науковій літературі «стиль» розглядається як навмисне відтворення специфічних особливостей музики будь-якого народу, творчої епохи, художнього напряму. Таким чином, розглянувши вищезазначене, приходимо до висновку, що поняття «стиль» багатозначне, і з точки зору хореографічного мистецтва має свої характерні риси і особливості виразних засобів, які чітко відрізняють один хореографічний твір від іншого, і говорять про індивідуальний стиль балетмейстера-постановника. Створюючи хореографічний твір, балетмейстер надає йому характерні риси саме свого творчого стилю і в процесі художньої обробки, з метою збереження і передачі до наступного покоління традиції народного танцю, спираються на стиль іншого майстра. А використання в творчій діяльності вже знайомих в історії світового мистецтва художніх форм і прийомів, стильових рис в новому змістовному контексті для досягнення певних естетичних цілей визначається як поняття «стилізація». У тлумачних словниках «стилізація» формулюється як «надання творові мистецтва характерних рис якого-небудь стилю, особливостей чиєїсь творчої манери і т. ін.», а також як «твір мистецтва, який за формою є наслідуванням певного стилю». Стилізація завжди спрямована на імітацію формальних ознак і образної системи того чи іншого стилю, наслідування його. Таким чином, стилі минулого, використані в новому художньому контексті, набувають нового, сучасного звучання. Художню цінність стилізованих творів, як і будь-яких інших художніх робіт, можна визначити за естетичними критеріями – ознаками, за якими оцінюється художній твір, тобто оцінюється з точки зору їх гармонії і краси. Стилізація танцю передбачає не лише надання йому тих чи інших стильових ознак, а й збереження його першооснови. В цьому випадку стилізація сприймається як гра, віртуозне обігравання жанру, коли твір набуває ознак сучасного танцю і водночас передає національний колорит. Загалом феномен стилізації хореографічного твору проявляється в тому, що, з одного боку, професійний підхід балетмейстера до створення стилізованого народного танцю піднімає народний танець на вищий рівень, надаючи йому сучасного звучання та видовищності, з іншого, сучасна хореографія збагачується і отримує поштовх до подальшого розвитку завдяки використанню елементів народного танцю. Стилізація дає можливість відтворити і передати атмосферу історичного та національного середовища, досягти багатоплановості художнього образу. Стилізація може сприяти посиленню виразності в творах мистецтва. Вивчивши і розглянувши поняття, можемо припустити, що стилізація народного танцю може бути здійснена наступними способами: Перший – створення хореографічного твору за допомогою злиття двох напрямків хореографії (народного танцю з танцем сучасним). Другий – створення хореографічного твору в стилі і манері, будь-якого автора або напряму хореографії. Майстерність сучасного хореографа, який стилізує народний танець, в першому випадку, полягає в умінні правильно поєднувати сучасні напрямки хореографії (джаз, модерн, диско, хіп-хоп) використовуючи, акробатичні рухи, трюки з істинно народними рухами танцю. У другому випадку, джерелом стилізації може бути стиль і манера окремого автора або виконавця, творчого спрямування і школи народної хореографічної культури. Створюючи хореографічний твір, балетмейстер пропускає через художню призму реальну і не реальну дійсність, яка згодом, перетворюючись у його творчій діяльності, стає його самобутнім і творчим стилем. Запозичуючи цей стиль і манеру автора, інші балетмейстери вводять його в танець шляхом з’єднання з фольклором, тим самим стилізуючи народний танець. Таким чином, можна взяти за основу творчий стиль таких відомих і геніальних майстрів і балетмейстерів XX століття як І. Мойсеєв, П. Вірський та інші. Для створення стилізованого народного танцю береться і переробляється фольклорно-етнографічний матеріал. Його зразки отримують стилізовану сучасну сценічну обробку, шляхом освоєння одного з виділених нами способів стилізації народного танцю. Для точності відтворення і обробки конкретного матеріалу в першому випадку, балетмейстерам необхідно досконально розбиратися в напрямках сучасної хореографії, а в другому випадку, розбиратися в лексичному матеріалі в знанні законів композиції, в малюнках танцю того автора чий стиль береться за основу, тобто в конкретних особливостях розвитку техніки хореографічної стилізації. Мета стилізації хореографічного твору на основі народного танцю полягає в тому, щоб відчути і перенести на сценічний майданчик не традиційний образ героя, який існує в фольклорі, а за допомогою асоціацій – в цілому героя, передати глибинне відчуття про те, який це був герой чи людина, тобто відтворити абстрактний, несвідомий образ. Підбивши підсумок, потрібно зазначити, що в основі стилізованого хореографічного номеру лежить, в першу чергу, вивчення фольклорноетнографічного матеріалу, володіння законами композиції, і звичайно, почуття стилю – все те, що в сукупності створює потрібний образ або відчуття образу, своєрідного національного характеру народу, його способу життя і особливості мислення. Способи стилізації, використовувані балетмейстеромпостановником для створення хореографічного твору на основі народного танцю повинні відповідати інтересам і сприйняттю поглядів сучасних виконавців і глядачів з одного боку, і зберігати традиції і виховувати особистість за рахунок народної музики і танцювального фольклору, з іншого боку, як явища не застиглого в своєму розвитку, а постійно поновлюваного і живого мистецтва. Необхідність до сучасної творчої інтерпретації фольклорного матеріалу; вивчення і збереження національних традицій; впровадження інноваційних методів стилізації, які наближують до розуміння народної культури; знання законів стилізації народного танцю, надання йому сучасного відтворення; пошук нових форм з’єднання народного і сучасного мистецтва – всі ці питання роблять проблему звернення хореографів до народного (фольклорного) матеріалу актуальною і намічають перспективи подальшої роботи в даному напрямку

 

Вивчення стилізованих рухів та комбінацій

 

Мета навчання: уміти виконувати стилізовані рухи та комбінації,  запам'ятовувати і дотримуватись послідовності танцювальних елементів, знати хореографічні терміни, їх відповідність та значення.

Мета розвиваюча: розвивати навички пластичності, виразності, граційності, музично-ритмічне почуття, м'язево - руховий апарат, фізичні властивості організму.

Мета виховна: виховувати художньо-естетичний смак, емоційне вираження, інтерес до народної музики та танцю, формувати почуття відповідальності, та працьовитості.

Вправи на володіння технікою виконання хвиль різних напрямків. Хвилі праворуч, ліворуч, зверху вниз, знизу вверх

Мета навчання: уміти виконувати хвилі різних напрямків,  запам'ятовувати і дотримуватись послідовності танцювальних елементів, знати хореографічні терміни, їх відповідність та значення.

Мета розвиваюча: розвивати навички пластичності, виразності, граційності, музично-ритмічне почуття, м'язево - руховий апарат, фізичні властивості організму.

Мета виховна: виховувати художньо-естетичний смак, емоційне вираження, інтерес до сучасної музики та танцю, формувати почуття відповідальності, та працьовитості.

 

Поняття стилізація танцю. Вивчення основних рухів та комбінацій в стилізації українського танцю. Основний рівень III рік навчання

Мета навчання: уміти виконувати стилізовані рухи та комбінації,  запам'ятовувати і дотримуватись послідовності танцювальних елементів, знати хореографічні терміни, їх відповідність та значення.

Мета розвиваюча: розвивати навички пластичності, виразності, граційності, музично-ритмічне почуття, м'язево - руховий апарат, фізичні властивості організму.

Мета виховна: виховувати художньо-естетичний смак, емоційне вираження, інтерес до народної музики та танцю, формувати почуття відповідальності, та працьовитості.

 

Вправи на володіння технікою руху грудної клітини та стегон. Основний рівень I рік навчання

Мета навчання: уміти володіти технікою руху грудної клітини та стегон,  запам'ятовувати і дотримуватись послідовності танцювальних елементів, знати хореографічні терміни, їх відповідність та значення.

Мета розвиваюча: розвивати навички пластичності, виразності, граційності, музично-ритмічне почуття, м'язево - руховий апарат, фізичні властивості організму.

Мета виховна: виховувати художньо-естетичний смак, емоційне вираження, інтерес до сучасної музики та танцю, формувати почуття відповідальності, та працьовитості.

 

Розминка в сучасному стилі вправи на володіння технікою руху шиї, голови.Основний рівень I рік навчання

Мета навчання: навчитись оволодіти технікою шиї та голови,  запам'ятовувати і дотримуватись послідовності танцювальних елементів, знати хореографічні терміни, їх відповідність та значення.

Мета розвиваюча: розвивати навички пластичності, виразності, граційності, музично-ритмічне почуття, м'язево - руховий апарат, фізичні властивості організму.

Мета виховна: виховувати художньо-естетичний смак, емоційне вираження, інтерес до сучасної музики та танцю, формувати почуття відповідальності, та працьовитості.

 

Поняття стилізація танцю. Вивчення основних рухів та комбінацій в стилізації українського танцю . урок 3 Основний рівень III рік навчання

Мета навчання: уміти виконувати стилізовані рухи та комбінації,  запам'ятовувати і дотримуватись послідовності танцювальних елементів, знати хореографічні терміни, їх відповідність та значення.

Мета розвиваюча: розвивати навички пластичності, виразності, граційності, музично-ритмічне почуття, м'язево - руховий апарат, фізичні властивості організму.

Мета виховна: виховувати художньо-естетичний смак, емоційне вираження, інтерес до народної музики та танцю, формувати почуття відповідальності, та працьовитості.

 

Продовження вивчення.Поняття стилізація танцю .Вивчення осн. рух . Основний рівень III рік навчання

 

Техніка роботи рук в КТ .Основний рівень I рік навчання

 Мета навчання: оволодіти технікою роботи рук в класичному танці,  запам'ятовувати і дотримуватись послідовності танцювальних елементів, знати хореографічні терміни, їх відповідність та значення.

Мета розвиваюча: розвивати навички пластичності, виразності, граційності, музично-ритмічне почуття, м'язево - руховий апарат, фізичні властивості організму.

Мета виховна: виховувати художньо-естетичний смак, емоційне вираження, інтерес до класичної  музики та танцю, формувати почуття відповідальності, та працьовитості.